На вокзалі поруч стоять кілька військових у однаковому пікселі. Цивільному вони здаються ідентичними, а свої за секунду бачать, хто з якої бригади, хто сержант, а хто офіцер.
Уся ця інформація вміщується в кілька клаптиків тканини на плечах, грудях і рукавах. Кожен із них має свою історію, часом довшу за історію держави, армія якої його носить.
Розберемо, які бувають знаки розрізнення, для чого їх вигадали і як вони змінювалися з часом.
Що таке військові знаки розрізнення
Військові знаки розрізнення — це елементи однострою, які показують належність людини до армії, виду чи роду військ, конкретної частини та її звання. Їх розміщують на плечах, рукавах, комірі, грудях і головних уборах.
Порядок носіння в Україні визначає наказ Міністерства оборони від 20 листопада 2017 року № 606. Документ неодноразово змінювали, адже армія й символіка розвиваються разом.
Три завдання знаків розрізнення
Знаки розрізнення з’явилися не заради краси. Вони вирішують цілком практичні завдання:
- показують звання й місце людини в ланцюгу командування;
- вказують на належність до виду, роду військ або частини;
- допомагають швидко відрізнити своїх від чужих;
- підкреслюють досвід, спеціалізацію та заслуги військового.
Найпростіше це уявити на навчаннях, де зібралися кілька підрозділів. Без знаків на рукавах і плечах командирам довелося б знайомитися з кожним бійцем окремо.
Погони: від ременя до символу звання
Погон — найвідоміший знак розрізнення. Саме його першим шукають очима, коли хочуть зрозуміти звання людини.
Як з’явилися погони та еполети
Спершу погон був звичайним плечовим ременем. Він не давав зісковзувати перев’язі із сумкою для набоїв або ременю рушниці.
У XVIII столітті у французькій армії плечові ремені перетворилися на еполети з бахромою. За їхнім виглядом почали розрізняти офіцерські ранги, і цю ідею перейняли інші європейські армії.
Еполети були парадними й незручними в польових умовах. Поступово їх замінили простіші погони, які добре трималися на плечі та не заважали стрільцю.
Погони в Збройних силах України
1991 року Україна успадкувала радянську систему погонів. Нові знаки розрізнення, ближчі до стандартів НАТО, почали впроваджувати з 2016 року.
Сьогодні рядовий і сержантський склад позначають лички та кутові знаки. Офіцери мають зірки, які часто називають «зірками Скоропадського».
На польовому однострої знак звання, залежно від зразка форми, кріплять на липучці на грудях або на плечах. Такий погон легко зняти й переставити на іншу куртку.
Детальне читання кожного звання за погонами — окрема велика тема. У цьому матеріалі важливіше зрозуміти загальну логіку.
Шеврони, нашивки та нарукавні знаки
Слова «шеврон» і «нашивка» у побуті вживають як синоніми. Насправді між ними є різниця, яку корисно знати.
Шеврон у строгому значенні
Слово «шеврон» походить із французької та означає кроквяну балку даху. У військовій справі так називають нашивку у формі кута, схожу на перевернуту літеру V.
На початку XIX століття британська армія стала позначати кутовими нашивками унтер-офіцерів. Згодом шеврони поширилися в багатьох арміях як знак звання або вислуги років.
У розмовній мові шевроном сьогодні називають будь-яку емблему на рукаві. Військовий, який каже «новий шеврон бригади», найчастіше має на увазі саме нарукавний знак частини.
Нарукавні знаки ЗСУ
Сучасну концепцію української військової символіки 2016 року розробили художник-геральдист Олекса Руденко, історик Василь Павлів і журналіст Віталій Гайдукевич. Технічний опис нарукавних знаків затвердили 6 липня 2017 року.
За основу взяли традиції армії УНР. Ще 1919 року там запровадили нарукавний тризуб, колір якого залежав від роду зброї.
На польовому однострої емблему військової частини носять на лівому рукаві, а знак виду чи роду військ — на правому. Так боєць одночасно показує і свою бригаду, і ширшу структуру, до якої вона належить.
Нарукавні знаки продовжують оновлювати. Наказ Міноборони № 252 від 18 квітня 2025 року додав беретні знаки та емблеми на комір для Сил безпілотних систем і Сил територіальної оборони.
Нашивки на польовому однострої
Нашивками називають усі текстильні знаки, пришиті або закріплені на липучці. Частина з них має суто практичне призначення.
На грудях військові носять нашивки з прізвищем і написом «Збройні Сили України». Поширені також нашивки з групою крові, які в критичній ситуації економлять медикам дорогоцінні секунди.
Під час бойових дій з’являються й тимчасові розпізнавальні знаки. Кольорові стрічки на руках і ногах допомагають відрізнити своїх, коли форма обох сторін схожа.
Дрібна деталь на однострої іноді важить більше, ніж здається. У потрібний момент саме вона може відповісти на найважливіше питання — хто перед тобою.
Петлиці, емблеми та кокарди
Крім погонів і рукавів, знаки розрізнення розміщують на комірі та головному уборі. Для зручності основні види зведено в таблицю.
| Вид знаку | Де розміщують | Що показує |
|---|---|---|
| погон | плечі або груди | військове звання |
| шеврон (кутовий знак) | погон або рукав | звання чи вислугу |
| нарукавний знак частини | лівий рукав | конкретну бригаду чи частину |
| нарукавний знак виду чи роду військ | правий рукав | належність до виду або роду військ |
| петлиця чи емблема на комірі | комір | рід військ або службу |
| кокарда, беретний знак | головний убір | належність до армії, виду чи роду військ |
| нагрудна нашивка | груди | прізвище, належність до ЗСУ, групу крові |
Таблиця показує, що однострій працює як анкета. Кожна зона відповідає за свій рядок інформації.
Петлиці мають давнє походження. Колись це були справжні петлі для ґудзиків на комірі, а згодом їх почали фарбувати в кольори родів військ.
Кокарда спершу була бантом або розеткою в кольорах монарха чи держави. Сьогодні на військових головних уборах її замінюють металеві або вишиті знаки.
Як розвивалися знаки розрізнення в Україні
Українська традиція знаків розрізнення значно старша за Збройні сили. Її корені сягають козацької доби.
Від клейнодів до тризуба
Козацька старшина не мала погонів у сучасному розумінні. Статус показували клейноди, одяг і зброя, а шлях розвитку виглядав так:
- У козацькому війську владу позначали булава, пернач і бунчук.
- У часи УНР та УГА з’явилися власні знаки звань, які часто розміщували на рукавах.
- 1919 року в армії УНР запровадили нарукавний тризуб у кольорах родів зброї.
- 1991 року Україна отримала радянську систему погонів і символіки.
- З 2016 року впроваджено нові знаки розрізнення з опорою на традиції УНР та стандарти НАТО.
- 2020 року з реформою звань змінили і погони для нових сержантських та генеральських звань.
Цей список добре показує, що військові знаки розрізнення ніколи не стоять на місці. Змінюється армія, змінюються й символи, якими вона себе описує.
Символи живуть довше за людей, які їх створили. Вони передають наступним поколінням пам’ять, яку не завжди вдається вмістити в слова.
Погон, шеврон, петлиця й нашивка разом складають мову, якою однострій говорить про свого власника. Одні знаки показують звання, інші розповідають про частину, треті допомагають вижити в бою.
Знаки розрізнення пройшли шлях від плечового ременя та козацького пернача до модульних нашивок на липучці. Наступного разу, побачивши військового на вулиці, варто придивитися до його рукава: там часто зашита ціла історія бригади та її бойового шляху.
