Люди, які підписували мир у Версалі 1919 року, щиро вірили, що закривають епоху великих воєн. Минуло двадцять років — і Європа знову опинилася у вогні, тільки масштаб виявився набагато страшнішим.
Найбільша війна в історії не почалася раптово. До неї вів ланцюг рішень: жорсткі умови миру, економічний крах, прихід до влади нацистів і поступки з боку сусідів.
Розберемо цей ланцюг крок за кроком, від умов Версальського договору до провокації на прикордонній радіостанції.
Коли почалась Друга світова війна
Друга світова війна почалась 1 вересня 1939 року. Того дня німецькі війська перейшли кордон Польщі, а літаки Люфтваффе почали бомбардувати польські міста.
3 вересня Велика Британія та Франція оголосили Німеччині війну. Локальний конфлікт за кілька днів перетворився на європейський, а згодом і на світовий.
Чому цю дату іноді оспорюють
Частина істориків веде відлік з інших подій. Японія захопила Маньчжурію ще 1931 року, а 1937-го почала повномасштабну війну проти Китаю.
Для Азії бойові дії справді почалися раніше. Проте саме напад на Польщу втягнув у конфлікт провідні держави світу, тому 1 вересня лишається загальноприйнятою датою.
Версальська система як перша причина
Мирний договір, підписаний 28 червня 1919 року, поклав на Німеччину всю відповідальність за Першу світову війну. Це рішення мало наслідки, яких переможці не передбачили.
Умови Версальського договору
Німеччина втратила близько 13 % території та всі колонії. Крім того, договір передбачав:
- обмеження армії до 100 тисяч вояків без танків, авіації та підводного флоту;
- демілітаризацію Рейнської області вздовж кордону з Францією;
- заборону загальної військової повинності;
- виплату величезних репарацій, визначених 1921 року в 132 мільярди золотих марок;
- статтю про виключну провину Німеччини та її союзників у війні.
Для німців це стало національним приниженням. Політики всіх напрямів говорили про «диктат», а ідея перегляду договору об’єднувала дуже різних людей.
Тут спрацював простий психологічний механізм. Покарання, яке сприймається як несправедливе, породжує не розкаяння, а бажання поквитатися.
Ліга Націй, яка не спрацювала
Ліга Націй мала стати механізмом колективної безпеки. На практиці вона не мала ні армії, ні дієвих інструментів примусу.
США до організації так і не вступили. Коли Японія захопила Маньчжурію, а Італія напала на Ефіопію, Ліга обмежилася заявами та частковими санкціями.
Агресори зробили висновок швидко. Порушення міжнародних домовленостей не тягло за собою реальних наслідків.
Мир тримається не на підписах, а на готовності їх захищати. Договір без сили за спиною лишається просто папером.
Економічна криза і прихід нацистів до влади
Веймарська республіка встигла пережити гіперінфляцію 1923 року, коли за буханець хліба платили мільярди марок. Коротка стабілізація середини 1920-х закінчилася разом зі світовою кризою.
Криза 1929 року і шлях Гітлера
Після краху біржі в США американські кредити перестали надходити до Німеччини. На початку 1933 року без роботи лишалися близько шести мільйонів німців.
Нацистська партія швидко набирала голоси саме на тлі безробіття. Вона обіцяла роботу, порядок і перегляд Версальського договору.
30 січня 1933 року Адольф Гітлер став рейхсканцлером. Протягом кількох місяців нацисти ліквідували опозицію, заборонили інші партії та встановили однопартійну диктатуру.
Ремілітаризація Німеччини
Далі почався відкритий демонтаж версальських обмежень. 1935 року Німеччина оголосила про відновлення загальної військової повинності та створення військової авіації.
7 березня 1936 року німецькі війська увійшли до демілітаризованої Рейнської області. Франція та Британія обмежилися протестами, хоча військово могли зупинити цей крок.
Саме тоді сформувалося переконання, яке визначило наступні роки. У Берліні вирішили, що західні держави воювати не будуть.
Експансія 1935‒1939 років
Далі події розгорталися швидко. Кожен наступний крок Німеччини був сміливішим за попередній.
| Дата | Подія | Реакція західних держав |
|---|---|---|
| березень 1935 | відновлення військової повинності | протести без санкцій |
| березень 1936 | введення військ у Рейнську область | дипломатичні ноти |
| березень 1938 | аншлюс Австрії | фактичне визнання |
| вересень 1938 | Мюнхенська угода щодо Судетів | згода на передачу територій |
| березень 1939 | окупація решти Чехії | розрив політики поступок |
| серпень 1939 | пакт із СРСР | спроби переговорів провалилися |
Таблиця показує послідовність, у якій поступки лише підвищували апетити. Кожна безкарна дія робила наступну ймовірнішою.
Політика умиротворення
Мюнхенська угода 29‒30 вересня 1938 року стала символом цієї політики. Британія та Франція погодилися на передачу Судетської області Німеччині без участі Чехословаччини.
Прем’єр Невілл Чемберлен повернувся до Лондона з обіцянкою миру. Через півроку німецькі війська увійшли до Праги, і від угоди не лишилося нічого.
Мотиви західних політиків були зрозумілими. Пам’ять про мільйонні втрати Першої світової робила будь-який компроміс привабливішим за нову війну.
Карпатська Україна в тіні Мюнхена
Для українців ці події мали прямий вимір. Після Мюнхена Чехословаччина почала розпадатися, і Закарпаття отримало автономію.
15 березня 1939 року Карпатська Україна проголосила незалежність. Того ж дня угорські війська розпочали наступ, а загони «Карпатської Січі» вступили в нерівний бій.
Молода держава протрималася лічені дні. Її доля показала, що в тогочасній Європі малі народи лишалися розмінною монетою великих домовленостей.
Пакт Молотова — Рібентропа
23 серпня 1939 року Німеччина та СРСР підписали договір про ненапад. Для світу це стало несподіванкою, адже ще недавно сторони називали одна одну головними ворогами.
Секретний протокол і поділ Європи
До договору додавався таємний протокол. Він розмежовував сфери інтересів двох держав у Східній Європі, зокрема в Польщі, Прибалтиці та Бессарабії.
Гітлер отримав головне — упевненість, що не доведеться воювати на два фронти. Через тиждень після підписання почався напад на Польщу.
17 вересня 1939 року на східні польські землі увійшла Червона армія. Західна Україна опинилася у складі СРСР, і для місцевого населення почався період репресій та депортацій.
Великі угоди часто вирішують долю тих, кого навіть не запросили за стіл переговорів.
Коли розпочалася Друга світова війна: привід до нападу
Для початку війни потрібен був формальний привід. Нацистська пропаганда підготувала його заздалегідь.
Гляйвіцька провокація
Події останніх днів серпня розгорталися так.
- Німеччина висунула Польщі вимоги щодо Данцига й коридору до Східної Пруссії.
- 31 серпня 1939 року диверсанти в польській формі імітували напад на радіостанцію в Гляйвіці.
- На місці залишили тіла вбитих в’язнів концтабору, видавши їх за нападників.
- Німецькі газети подали інцидент як польську агресію проти Німеччини.
- 1 вересня о 4:45 ранку німецькі війська перейшли кордон.
- 3 вересня Велика Британія та Франція оголосили війну Німеччині.
Провокація була шита білими нитками. Проте рішення про напад ухвалили значно раніше, і привід відігравав суто пропагандистську роль.
Питання про те, коли розпочалася Друга світова війна, має точну відповідь. А ось відповідь на питання, чому вона стала можливою, розтягується на два десятиліття помилок, страхів і поступок.
Причини Другої світової війни складалися шарами: приниження Версаля, економічний крах, нацистська ідеологія, слабкість Ліги Націй і готовність великих держав торгувати чужими територіями. Кожен шар окремо війни не гарантував, але разом вони зробили її майже неминучою.
Наступного разу, коли натрапите на дату 1 вересня 1939 року, спробуйте подумки відмотати стрічку на двадцять років назад. Саме там, у залах Версаля, починається ця історія.
